Ця дивовижна скеляста країна в центрі Туреччини формувалася протягом мільйонів років шляхом геологічних процесів, спричинених виверженням трьох вулканів, які оточували регіон. Ерозії сформували густий попіл, що застиг у м’яку породу, відому як “вулканічний туф”. Вітер і вода зробили свою справу, залишивши лише тверді породи, що створило казковий пейзаж.
Регіон став притулком для ранніх християн, які рятувались від римських переслідувань і створили мережу підземних поселень. Ченці видовбали в скелях великі житла та монастирі й прикрасили їх вишуканими візантійськими фресками.
Ранні християни поселились у трикутнику між Нісою, Назіанзом і Кесарією, і жили монастирським життям, як навчав святий Василій Великий (бл. 330-379 рр.), який став Єпископом Кесарії (сучасний Кайсері) (Kayseri) в 370 р.
Святий Василій Великий разом з Григорієм Богословом з Назіанзу (Невшехір) (Nevşehir) та його братом Григорієм Нісським (Нігде) (Niğde) відомі як «Каппадокійські Отці". Вони заклали основу теології християнського вчення про Святу Трійцю.
Святий Василій Великий народився в Кесарії, Каппадокія близько 330 р., саме під його керівництвом були побудовані перші церкви в Долині Гьореме (Göreme Vadisi). Тут кілька невеликих громад із власними церквами утворили великий монастирський комплекс, який зараз є Музеєм просто неба у Гьореме (Göreme Açık Hava Müzesi). Токали Кілісе (Церква пряжі) (Tokalı Kilise) та Каранлик Кілісе (Темна Церква) (Karanlık Kilise), розташовані у Гьореме, - є винятковими зразками архітектури з витонченими арками та прекрасними фресками.
Найдавніші відомості про підземні поселення Каппадокії (Kapadokya) є в «Анабасисі» Ксенофонта. Однак, спираючись на різні історичні джерела, Хетти, можливо, насправді були першими мешканцями підземних поселень Каймакли (Kaymaklı) та Дерінкую (Derinkuyu). Зі своєю багатою історією та неперевершеним геологічними утвореннями, Каппадокія внесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в розділі «Національний парк Гьореме та скелі Каппадокії».
