Завдяки географічному розташуванню на перехресті давніх торгових шляхів, зокрема Шовкового Шляху, міста Сівас (Sivas) та Ерзурум (Erzurum) можуть похвалитися багатошаровою культурною спадщиною. Ці міста процвітали як релігійні центри внаслідок їхнього стратегічно важливого розташування між Азією та Анатолією.
Фортеця Ерзуруму (Erzurum Kalesi) була вперше збудована Візантійським Імператором Феодосієм. Безперервне заселення регіону збагатило місто великою кількістю архітектурно та історично важливих пам'ятників. Серед них Мечеть Улу (Велика мечеть) (Ulu Camii), побудована в XII ст. та розташована поруч із Чіфте Мінарелі Медресе (Медресе з мінаретами-близнюками) (Çifte Minareli Medrese), що зведене правителем з династії Салтукідів (Saltukid), та Мечеть Лала Паша ( Lala Paşa Camii), які мають унікальні архітектурні стилі.
Великий Візир Лала Мустафа Паша, командир Сулеймана Пишного, побудував мечеть названу на його честь у XVI столітті. Мечеть Лала Паша (Lala Paşa Camii) - перша мечеть, збудована в Ерзурумі (Erzurum) в Османський період, згодом стала зразком для інших Османських мечетей, зведених у місті.
Інші знакові релігійні пам'ятники Ерзурума (Erzurum) мають риси різних періодів правління: три пам'ятники належать до періоду Ілханідів (Чіфте Мінарелі Медресе (Çifte Minareli Medrese), медресе Якутіє (Yakutiye) та Ахмедіє (Ahmediye), а три - до періоду Османської імперії (Куршунлу (Kurşunlu) / Февзіє, Первізоглу (Fevziye, Pervizoğlu) та Медресе Шейлер (Şeyhler Medrese). Медресе Ільханідів в Ерзурумі (Erzurum) будувались як самостійні монументальні медресе, а Османські медресе були меншими за розмірами і зводились як частина кулліє (релігійного комплексу).
Багата культура Ерзуруму (Erzurum) демонструє його різноманітну релігійну спадщину. Церква Демірджілер (Ковальська Церква) (Demirciler Kilisesi), яка тепер є Мечеть Фетхіє (Fethiye Camii), та церква в селі Гез (Gez) були побудовані в XVIII ст. Коли Церкву Демірджілер (Demirciler Kilisesi) було перетворено на мечеть, внесли деякі зміни: міхраб був розміщений на південній стіні, а мінбар (кафедра) всередині.
Могила Еміра Салтука (Emir Saltuk) займає особливе місце серед поховальних споруд як в Ерзурумі (Erzurum), так і в усій Анатолії завдяки своїй архітектурі й декоративним особливостям. Надгробок , що відноситься до самого раннього анатолійського періоду, відрізняється від інших анатолійських могильників.
Сівас (Sivas) розташований на історичному Шовковому шляху і став важливим анатолійським сельджуцьким центром цивілізації – науки, культури, торгівлі. У період сельджуків релігійне життя в Сівасі (Sivas) було надзвичайно активним.
В сельджуцьких Медресе, які були одними з найвідоміших центрів вищої школи того часу, викладали не лише релігійні, а й світські науки - логіку та математику, історію, філософію, медицину та хімію. Ці медресе будувались як частини комплексів з мечетями та іншими спорідненими будівлями.
Група будівель, відома як Мечеть та Лікарня Діврігі Улу (Дарюш-шіфа) (Divriği Ulu Camii ve Hastanesi (Darüşşifa)) - це комплекс, що складається з мечеті, лікарні та могили. Цей комплекс XІІІ століття описується істориками мистецтва як "Діврігійське диво" або "Альгамбра Анатолії" і був внесений до Списку Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО в 1985 році. Чудові витвори, особливо двері та колони, що ми бачимо в багатьох частинах комплексу, створені майстрами з Ахлата й Тбілісі, і демонструють найрідкісніші та найкращі зразки обробки каменю.
Чіфте Мінарелі Медресе (Медресе з Мінаретами-Близнюками) (Çifte Minareli Medrese) - одна із символічних споруд Сівасу (Sivas) з двома мінаретами, яку звів візир Ільханіда Шемседдіна Джювейні в 1271 р. Однією з найважливіших особливостей будівлі є те, що вона має найвищі кам'яні двері в Анатолії.
Гьок Медресе (Gök Medrese) - одне з сельджуцьких творінь у цьому регіоні, сприяв підготовці багатьох вчених. Сьогодні головна будівля медресе вражає чудовими коронними воротами та орнаментальною кам’яною кладкою та чекає на відвідувачів як музей.