Історичні місця Південно-Східного та Східного регіонів

Чайоню, Діярбакир

Курган Чайоню, який раніше називали Котаберчем або Чайбою, розташований на північний захід від міста Діярбакир, на відстані 7 км на південний захід від міста Ергані. Існує припущення, що в період ацерамічного неоліту була велика повінь, яка розколювала курган навпіл. Алювіальний мул річки, що звивається навколо північної частини кургану, створив насип. Докази показують, що на цьому місці було поселення керамічного неоліту. Місцевість Чайоню, де існувало постійне поселення, починаючи від ацерамічного неоліту (10 тис. р. до н. е.) до середньовіччя, складається з таких епох як: ацерамічний неоліту; керамічний неоліт; халколіт; ранній бронзовий вік; друге тисячоліття; залізна доба та середньовічні поселення.

• Тушан, Діярбакир

• Анкоз, Адияман

• Самосата (столиця Комагена), Адияман

• Тілле, Адияман

• Алтинтепе, Ерзінджан

• Антіохія і Таурум, Газіантеп

• Кархеміш (столиця новохетської конфедерації), Газіантеп

• Сакчагезю, Газіантеп

• Самал, Газіантеп

Зевгма, Газіантеп

Стародавнє місто Зевгма колись було важливим містом Коммагенського королівства. Місто розташоване приблизно на відстані 50 км на схід від Газіантепа, на березі Євфрата. Його назва походить від моста човнів, який у стародавні часи з'єднував береги річок, утворюючи один з основних річкових перетинів регіону. Значна частина цієї археологічної розкопки тепер загублена під водами дамби Біреджик, а її найбільш вражаючі знахідки, особливо дивовижні мозаїки, зараз демонструються в Музеї мозаїки Зевгми в Газіантепі. Місто Зевгма було засноване під назвою Селевкія Селевком I Нікатором, одним з генералів Олександра Великого, який боровся за контроль над своєю імперією після його смерті в 323 р до н. е. У давнину назва Зевгма позначала міста-побратими на березі Євфрата. Західне місто було також відоме під назвою Селевкія на честь засновника, а східне поселення називалося Апамея на честь дружини Селевка, Апамеї. Нещодавні турецькі розкопки виявили ще один житловий район з мозаїками, і ця територія покрита дахом, що створює можливість приємного відвідування. Місце, яке знаходиться поруч із дамбою, також має чудовий вид.

Дара, Мардін

Дара знаходиться на відстані 30 км на південний схід від Мардіна, який є одним із найпривабливіших поселень у цій місцевості. Давня назва — Анастасіаполь. Дара протягом століть була одним з найважливіших центрів торгівлі Месопотамії. Місто було свідком воєн перського імператора Дарія та Олександра Македонського. Коли перси завоювали Нусайбін у 363 р. н.е., це місце стало кордоном Римської імперії. Місто було зміцнено імператором Анастасієм у V столітті н. е. як прикордонний форпост, і знову було взято під контроль персами через 100 років. Місто Дара складається із будівель, вирізаних на скелях, кладовищ у східній частині міста, і захищене міськими стінами протяжністю 4 км. Відвідувачі Дари можуть відвідати церкви, палаци, ринки, підземелля, склади зброї, цистерни, а також пострибати у воду. Гігантська цистерна, побудована вирізьбленням у скелі, мабуть, є найцікавішою спорудою у Дарі.

• Антіохія, Шанлиурфа

• Апамея (Євфрат), Шанлиурфа

Едеса, Шанлиурфа

Шанлиурфа, стародавня Едеса, — одне з найважливіших міст Південно-Східної Туреччини і знаходиться у центрі Месопотамії. Месопотамія означає «середина двох річок», між річками Євфрат і Тигр. Це завжди було головним перехрестям від нижньої Месопотамії до Анатолії. Вона була заснована в елліністичний період королем Селевком I у III столітті до н. н. Пізніше стала столицею Королівства Осроен і продовжила своє існування як столиця римської провінції Осроен. Хоча нещодавні розкопки встановили, що, як і околиці Шанлиурфи, центр міста сягає часів раннього неоліту, і знаменита статуя Людина Урфа, виставлена у музеї, є свідком цього періоду. У часи пізньої античності вона стала видатним центром християнського вчення та місцем знаходження Богословської школи в Едесі. Місто було центром грецької та арамейської (сирійської) богословської та філософської думки, в якій існувала знаменита школа Едеси. Для мусульман стародавнє місто мало особливе значення через місцеву легенду, яка розповідає, що пророк Авраам народився в печері біля фортеці Едеса. Інша легенда розповідає, що злий цар Німрод хотів покарати Авраама і кинув його з цитаделі у вогонь. Однак вогонь перетворився на водойму, а колоди деревини — на рибу, яку шанують донині.

Ґьобеклі-Тепе, Шанліурфа

Ґьобеклі-Тепе, мабуть, найвідоміша і найбільш досліджувана археологічна пам’ятка останніх десяти років. Цей комплекс був виявлений у 1990-х рр., і з тих пір тут тривають розкопки. Поселення Ґьобеклі-Тепе розташоване на відстані 20 км на північний схід від міста Шанліурфи. Величезні антропоморфні статуї, що датуються 11-12 тис. рр. до н. е., є незвичайними для цього історичного періоду. До Ґьобеклі-Тепе доба неоліту почалася лише близько 9000 р. до н. е., хоча величезні статуї і кілька рельєфів на статуях справді унікальні для цього часу. Вважається, що комплекс Ґьобеклі-Тепе був свого роду святинею, що складалася з круглих кімнат, кожна з яких містила ці величезні статуї. На думку деяких вчених, це культова місцевість, де проводились поховальні ритуали та ритуали для підземного світу, заради культів предків. Тут немає ні кераміки, ні слідів поселень; проте гігантський проєкт, реалізований у Ґьобеклі-Тепе, вказує на наявність дуже складного й організованого суспільства, що проживає в безпосередній близькості. Дивно, але святині Ґьобеклі-Тепе були захоронені не з природних причин, а спеціально людьми, які колись тут жили, і причина цього залишається загадкою. Недавні дослідження в цьому районі показали, що тут ще є кілька подібних святинь/ споруд того ж періоду.

Харра, Шанлиурфа

Харран розташований на відстані 50 км на південь від Шанліурфа, майже на кордоні із Сирією. У римський період Харран називався Карри (Carrhae). Розташування на дорозі, що пролягала від Ніневії до Кархемішу, завжди мало стратегічне значення, і ассирійські царі вважали його надзвичайно важливим. Його головним культом в ассирійські часи був культ бога Місяця. Воно часто згадується в Біблії; Сім'я Авраама оселилася там, коли вони покинули Халдейський Ур. У римські часи це було місце катастрофічної поразки римського правителя Марка Ліцинія Красса в битві з парфянами в 53 р. до н. е. і двох пізніших битв між імператором Галерієм і перським царем Нарсе. Найперше поселення на цьому місці датується VII тисячоліттям. Найдавніші історичні записи відносяться до табличок Ебла у 3 тисячолітті до н. е., і з них відомо, що один з перших царів Харрана одружився з принцесою Ебли Зугалум, яка потім стала королевою Харрана і ім'я якої фігурує в ряді документів. У кінці VIII і IX століть Харран був центром перекладу праць з астрономії, філософії, природознавства і медицини з грецької на сирійську мову ассирійцями, а потім і на арабську мову, а також осередком привнесення знань класичного світу в цивілізацію на Півдні. Багдад прийшов до цієї роботи пізніше, ніж Харран. Багато видатних вчених в галузі природознавства, астрономії та медицини походять із Харрана. Сьогодні більшість відвідувачів захоплюються місцевими будинками у формі вуликів, побудованими з глинобитної цегли.

Невали-Чорі, Шанлиурфа

Ще до того, як поселення Ґьобеклі-Тепе було розкопане і стало відомим, Невали-Чорі уже було розкопано із такими ж самими знахідками такого ж періоду. Початкове місце зараз знаходиться під дамбою, однак колосальні статуї та інші знахідки Невали-Чорі, що датуються 10 000 р. до н.е., експонуються в новому музеї Шанлиурфи.

• Султантепе, Шанлиурфа

Замок Зерзеван, Діярбакир

Замок Зерзеван знаходиться на відстані приблизно 65 км на південь від Діярбакиру, в селі Демірелчек. Археологічні розкопки на цьому місці виявили підземні споруди, храм мітраїзму, цікаву релігію, особливо поширену в Персії. Замок використовувався як цивільне поселення з 1890-х до 1960-х років. Замок Зерзеван був побудований у IV столітті нашої ери як військова база на стародавньому торговому шляху між містами Діярбакир та Мардін. Він використовувався до VII століття. У 2020 році археологи знайшли вхід до замку. Замок містить споруди як над землею, так і під нею. Усередині замку є руїни та некрополь. Серед інших громадських будівель є палац, адміністративна будівля, лазні, сховище пшениці, арсенал та кілька цистерн. У часи античності місто було відоме як Самачі.

Каркамиш, Газіантеп

Каркамиш розташований на відстані 75 км на південний захід від Газіантепа, безпосередньо на сирійському кордоні. Місто було закритим для відвідувачів на кілька років через політичні проблеми з Сирією, тепер, оскільки проблеми вирішуються, воно відкрите для відвідувачів. Кархемиш було важливим поселенням ще до ІІ тисячоліття до н.е., коли місто було під владою Мітанні-Хуррі протягом 15-го і 14-го століть, а потім потрапило під контроль хетів під час правління Суппілуліума I у 14-му столітті до н.е. Після розпаду Хетської імперії близько 1180 р. до н. е. Каркамыш вцілів як одне з кількох менших неохетських царств, створених у південно-східній Анатолії та на півночі Сирії. Місто було важливим осередком торгівлі і досягло піку свого розвитку приблизно у IX столітті до н.е. Усі монументальні знахідки відносяться до періоду нео-хеттів, перше тисячоліття до н. е. Місто Каркамиш складалося з високого кургану-цитаделі біля Євфрату з огородженим внутрішнім містом та зовнішнім містом. Розкопки виявили шлях процесії, який вів до храму Бога Бурі та монументальних сходів до цитаделі. Увесь комплекс був прикрашений базальтовими та вапняковими скульптурами. У даний час більшість ортостатів та статуй з ранніх розкопок знаходяться в Музеї анатолійських цивілізацій в Анкарі. Кілька інших артефактів знаходяться в Британському музеї. Знахідки недавніх розкопок або зберігаються на місці, або передаються до музею археології Газіантепа.

Доличе, Дюлюк, Газіантеп

Місто Доліче розташоване в південній частині Газіантепа, в районі міста Шехіткаміль. Знахідки в кургані Дюлюк включають кам'яні знаряддя праці, що датуються 30-40 тис. років тому. У хетський період це була важлива зупинка на головній дорозі, що з'єднувала Середземне море з Месопотамією. Це також був релігійний центр, а святилище хетського бога Тешуба знаходилося на північ від села. Колись Доліче належало до стародавнього регіону Кіррестіка, і ним правило Коммагенське царство. До археологічних знахідок в Доліче належать підземний мітрайський храм, скельні могили та кам'яні кар'єри, з яких виробляють гігантські скельні блоки.

Кар'єр Єсемек та Скульптурна майстерня, Газіантеп

Єсемек — це унікальна археологічна пам'ятка, розташована на сирійському кордоні, на відстані 200 км на схід від Адани по дорозі до Газіантепа. Це хетська скульптурна майстерня, що містить дорогоцінний скульптурний матеріал, деякий з якого завершений наполовину. Єсемек був найбільшою каменоломнею та місцем обробки статуй Близького Сходу протягом II тисячоліття - VIII століття до н.е. Все залишилося на місці, а час ніби зупинився до 1890 року. У музеї під відкритим небом було розкопано та експоновано майже 300 ескізів статуй. Більшість ескізів складають ворота-леви.

Карахантепе, Шанлиурфа

Поселення Карахантепе розташоване на відстані 60 км на північний схід від міста Шанліурфи. Цікаво, що у значній близькості було стільки неолітичних місць, таких як Ґьобеклі-Тепе, Карахантепе, Невалі-Чори, які розташовані майже в тій самій місцевості. Нещодавні археологічні роботи дозволяють припустити, що Карахантепе може бути ще ранішим поселенням, ніж Ґьобеклі-Тепе, і саме воно є найранішим відомим неолітичним місцем у світі. Як і в Невалі-Чори та Ґьобеклі-Тепе, Карахантепе також має подібне розташування та обеліски у формі «Т», і до цього часу було виявлено близько 250 з них. В рамках проекту «Культура Ґьобеклі-Тепе і розкопки Карахантепе» два роки тому Стамбульським університетом було розпочато поверхневі дослідження у цьому районі, що відомий жителям регіону як «Кечилітепе». Роботи очолює професор Нечмі Карул. Капахантепе та вся область Шанлиурфа постійно змінюють відому історію світу.

Ані, Карс

Ані знаходиться на відстані 50 км на схід від Карсу, на вірменському кордоні, де річка Арпакай утворює кордон. Річка Арпакай додає багато краси до східно-анатолійського ландшафту. Колись місто Ані було великим мегаполісом, відомим як «місто тисячі і однієї церкви». Місто було столицею Вірменського королівства Багратид з Х століття н.е. Місто Ані було розташоване на торгових шляхах і до XI століття перетворилося на місто-фортецю з населенням понад 100 000 жителів. У наступні століття місто Ані і його околиці були завойовані візантійськими імператорами, турками-османами, грузинами і росіянами, які претендували на цей район, неодноразово нападаючи та виганяючи мешканців. Близько 1300 р. н. е. місто Ані різко занепадало, а до 1700 р. воно було повністю покинуте. Сьогодні більшість церков все ще збереглися у хорошому стані, а вулиці, лазні, мечеть раннього періоду і великі кріпосні стіни вражають.

• Кір, Кіліс

Тушпа (Столиця Урарти), Ван

Тушпа — це сучасне місто Ван, яке було столицею урартів у ІХ столітті до н.е. Стародавні руїни розташовані у напрямку на захід від міста Ван і на схід від озера Ван. Розкопки курганів Тилкітепе виявили, що заселення людей почалося в цьому районі ще до 5000 р. до н.е. Урарти були народом, який жив у той же час, що і фригійці, і створив, мабуть, найважливішу цивілізацію у Східній Туреччині в цей період. Виникло припущення, що урартська мова, можливо, була ранньою формою вірменської мови; проте у лінгвістичному аспекті між ними немає ніякого зв'язку. Найвизначніші руїни знаходяться в замку Ван, який є прекрасним місцем для відвідування, і навколо нього. Відвідувачам слід також пам’ятати про знаменитий сніданок міста Ван, і варто насолодитися одним із ресторанів, де подають такий сніданок.